Відгук на книгу «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете» Ірени Карпи.

На  n-ному році життя я надумала навідатись до бібліотеки і подивитися, що там дають. Це, частково, – дослідницький інтерес, частково, мабуть… назвімо це – «ощадність». А ще – бажання почитати саме паперову книгу. Я помітила, що читання на папері тримає увагу значно краще, адже книга не відволікає повідомленнями чи можливістю пірнути в соцмережі.

Із тим я вирішила провести експеримент – брати книги з бібліотеки та розповідати, що хорошого я там знайшла. Отже, з цієї заміточки починаю рубрику #БібліоТочка.

На жаль, в районній бібліотеці вибір невеликий, новинок там практично немає. Тому я вибрала може, й не те, що взяла б за інших обставин. Критерій був такий: сучасне, українське і не депресивне. Тому – Карпа, чому б і ні.

Але треба було, мабуть, уважніше читати анотацію, бо я чомусь думала, що буде ромком. А ні – це нонфік! От прямо інструкція! Теорія, методологія та практичні вправи! Якось так склалося, що я ніколи не ставила собі мети вийти заміж. Тож подібний «підручник» для мене – щось на зразок інструкції з вирізання лобзиком – справи, безперечно, гідної, але неактуальної.

Втім, ніколи не знаєш, що може пригодитися в житті. До того ж, цікаво було зрозуміти, до чого ж саме закликає авторка – до щасливого шлюбу чи саме до множинності щасливих шлюбів?

Але давайте почнемо із самого предмету. Шлюб узагалі – це добре чи ні? Авторка виходить з того, що одружені щасливіші за неодружених, із приміткою про те, що йдеться саме про щасливий шлюб. Справді, є чимало досліджень, які говорять саме про це. Однак, ймовірність вдалого одруження не така й висока. За статистико (Cook et Garcia) розпадається 41% перших шлюбів, других – 60%, а третіх – 73% (Fareed et al).

Крім того, є дослідження (Clark et al), які взагалі ставлять під сумнів зв’язок щастя та шлюбу. Відповідно до його результатів, рівень щастя починає зростати до одруження, досягає піку в перший рік шлюбного життя, а потім починає падати, при чому для жінок більше, ніж для чоловіків. Імовірно, говорять дослідники, у шлюб вступають люди, які і без того були щасливі. Ну а далі – то вже як пощастить (жінкам щастить менше).

Які тут можна зробити висновки? Шлюб – справа ризикована, тож рекламувати його слід так само обережно, як і стрибки з парашутом. Хто усвідомлює небезпеки і годен ризикнути – хай стрибає, звісно. Досвід має бути незабутній, але не конче приємний.

Отож, якщо ви – саме така відчайдушна дама, можете переходити до практичних вправ. У книжці ви знайдете лайфхаки щодо того, де знайти чоловіка (бібліотека – теж варіант!), як виглядати (треба бути f*ckable, говорить авторка), як дивитись (звісно ж, захоплено! Потренуйтеся на огірках! : )). Поради місцями наївні, але авторка пропонує читачу чимало цікавих випадків з власного досвіду, тож це, принаймні, весело. Зокрема, потішили розповіді про знайомства у Тіндері, всі, як одна, жахнющі; звідти ж я дізналася про поняття «Тіндерелла» – різновид Попелюшки, яка шукає кохання на сайтах знайомств.

Також не впевнена, наскільки корисною для широкого загалу буде порада не виходити заміж на Гоа під дією «екстазі», проте, про всяк випадок, слід взяти це застереження до уваги і не повторювати дослід в домашніх умовах.

Втім, подібні поради, як на мене, в цій книжці – не основне. Авторка не дарма натякає на множинність шлюбів. І, хоча ймовірність вдалого союзу зменшується з його порядковим номером, все ж, шлюб, сам по собі – не причина для того, щоб лишатися разом тоді, коли ви нещасливі.

Психотерапевтка Constance Ahrons пише, що розлучення – не обов’язково катастрофа (книга така і називається – «Good divorce»). На її думку, розлучення слід дестигматизувати, адже це – поширене явище, і в багатьох випадках колишнім шлюбним партнерам вдається зберегти дружні стосунки.

Інший терапевт, Hal Runkel, пропонує цікаву думку: шлюб сьогодні став «механізмом для особистого росту». Він допомагає побачити свої хиби, отримати досвід, подорослішати. І якщо партнери змінилися в такий спосіб, що більше не можуть бути разом, виважене рішення розійтися може показати якраз те, що шлюб успішно виконав свою місію. Значно гірше, коли люди роками живуть в нещасті, мордуючи одне одного.

Дослідники (Hawkins, Booth) стверджують, що нещасливий шлюб завдає людям великої шкоди, впливаючи не лише на задоволеність життям, але і на самооцінку, рівень стресу, та зрештою – стан здоров’я. І, хоча саме розлучення – також стрес, звільнення від обтяжливих відносин зрештою покращує стан (особливо, жінок). Наступний шлюб, якщо він виявиться вдалішим, може ще більше посприяти у загоєнні душевних ран. Прикметно, що наявність дітей майже не впливає на цю динаміку.

Карпа, зрештою, пише щось подібне, хоча і без цитування першоджерел 🙂 І в цьому, як на мене, – найбільша користь книжки. Я цілком можу погодитись із меседжем про те, що не слід лишатися в нещасливих відносинах. Світ не руйнується разом зі шлюбом. У розлучених є шанс на щастя, у новому шлюбі чи поза ним.

Або, як каже авторка, «кожна баба – це фенікс». Якщо і вірити у казки, то краще – в такі.