Інтелігентно – про невихованість

“Буквоїд”, Жанна Куява
12.09.2013
Марина Соколян. Серце гарпії. – К.: Нора-Друк, 2013. – 252 с. Читацький клуб.

Якби роман Марини Соколян «Серце гарпії», за який письменниця отримала премію дипломанта «Коронації слова-2012», називався «серце стерво» чи якоїсь «мегери», тоді сумнівів, про яку саме дівчину чи жінку йдеться у ньому, не виникало б. Тим часом авторка відшукала інше означення для своєї «лютої і сварливої» героїні (а саме це означає «гарпія»), ніби натякаючи читачеві: йтиметься у книзі про «недобру» людину, але – не пропащу.

(І в цілому, хоча цей роман – про невихованість, та написаний він навдивовижу інтелігентно).

Насправді Ярослава Немирович, молода головна героїня роману «Серце гарпії», і не була аж надто ницою та бездушною. Вона була такою, яких вельми полюбляє і радо приймає в свої володіння Його Величність Наш Час: пробивною, кмітливою, хитрою, вигадливою, вміла маніпулювати й переконувати, часом, аби досягти мети, йшла пробоєм, не вдавалася до особливої жалості, радше – до обману, завдаючи людям неабиякого болю… Але водночас Ярка таки взялася роздумувати над учиненим, а врешті багато чого переосмислила. І це дало свої плоди.

Сама Марина Соколян називає твір «Серце гарпії» – романом-антивихованням. Мовляв, якщо в класичному «романі-вихованні» йдеться про формування особистості й засвоєння нею всіляких чеснот, то в цій книжці описано обставини, які сприяють осягненню моральних вад.

Що спонукає дівчину з провінції перетворитися на гарпію?

Чи можна в нинішньому світі зробити кар’єру, не вдаючись до свідомої нечесності?

Де той початок, що веде до краю, за яким уже немає місця людським чеснотам?

Які переломні моменти спричиняють духовну деградацію молодої дівчини?

Чи треба остерігатися владних «упирів», таких, як Володимир Франк у романі, і чому?..

Ці та багато інших запитань ставить собі головна героїня і водночас авторка роману змушує задуматися над ними нас. І навіть дає відповіді, що їх, за доброї уважності, можна відшукати у доволі насиченому й густому тексті.

Загалом сюжетна лінія роману розгортається не лише довкола Ярослави, яка, щоби зрозуміти себе й уберегтися від небезпеки (стала свідком злочину знайомої людини), тікає від переслідування у далеке подільське село. А й охоплює засмічену злочинністю, неправомірністю та підлістю, не менше за міську, сільську реальність. Ярка зустрічає селян, які потерпають від пиятики, насильства і зради коханих, від наклепів та несправедливості, від брудних оборудок і навіть убивства. І саме тут проявляється справжнє єство головної героїні. Аби захистити слабких й зорганізувати покарання лихим, Ярка вдається до своїх природних і набутих талантів: глибокої аналітики, дивовижної фантазії, уміння впливати на емоції людей та змушувати їх чинити за її планом…

Згодом і за це вона поплатиться. За те, що зробить чимало добра людям, які за три тижні перебування у селі стануть для неї близькими, її звинуватять в обмані та негідництві. Але, як і належить добрій книжці, справедливість таки восторжествує.

Читати роман «Серце гарпії» – наче смакувати добірним ожиновим джемом – відчуваєш аромат, приємний нетерпкий солод, ситість, і раз по раз потріскують на зубах ягідні крупинки, які в тексті заміняють вставні слова. Їх дуже багато в мовному наповненні Марини Соколян. «Однак», «втім», «мовби», «отже», «певна річ», «власне», «либонь», «зрештою», «принаймні» – повторюються ледь не через речення, відтак створюють особливий і впізнаваний ритм.

Текст, утім, не дає втомитися, адже описи теперішності розбавлені спогадами про минуле і, що найцікавіше, слуханням власної совісті, промовами власного серця…

І мова Марини Соколян зачаровує… Дворові пси тут «зробилися сиві від дрібного, наче мливо, білого піску», «сміх душить, наче злодій, що наскочив з темного кутка», а «поглядом вільно можна було б забивати цвяхи»…

Цей роман буде цікавий передусім молоді, адже багато в чому стане відкривачем і засторогою. На прикладі Ярослави Немирович усі, хто йде таким же, як вона, шляхом, мають чудову можливість зазирнути у своє майбутнє, передбачити, що на них чекає, і вчасно зупинитися. А це, як видно з роману, дуже важливо зробити. Аби уникнути болю. Аби не зосталося «нічого, крім нього».

Напишіть відгук