Марина Соколян. Кодло (експериментальне дослідження)

“Львівська газета”, Наталя Сняданко
лютий, №18, 2004

Нова серія шанованого київського видавництва має назву exceptis excipiendis, що в перекладі з латини означає “усе, крім того, що варте винятку” та пропонує “легке читання, що заохочує думати”. Тобто найбільш гостродефіцитний продукт на українському книжковому ринку. Книга молодої киянки, народженої в Полтаві, Марини Соколян якнайкраще відповідає поставленим вимогам. Таємнича Школа Містифікації прихованого факультету англійського університету в Сент-Ендрюзі чимось віддалено нагадує Гогвортс. Але якщо юних чарівників із романів Джоан Ролінґ навчають шляхетної “білої магії”, то учнів Школи Містифікації тренують у мистецтві обману. Студентів із різних країн поселяють разом у комфортабельному гуртожитку та розділяють на чотири групи, які повинні конкурувати між собою. Метою групи, в якій опиняється головна героїня Ірма Коник, є створити правдоподібну версію історії походження Школи й переконати в її вірогідності колег з інших груп. Студенти інших груп, у свою чергу, намагаються перешкодити виконати завдання, а також створити альтернативні версії, не менш переконливі та вірогідні.

Спершу гра видається всім захопливою та цікавою, як і дивовижні предмети, що їх читають у Школі – теорія містифікації, маніпулятивна психологія, теорія змови, сучасні політичні впливи на масову свідомість тощо. Студентів навчають переконливо залицятися, шукати у співрозмовника слабкі місця й доводити його до шалу, правдоподібно брехати, артистично переконувати аудиторію у своїй правоті і навіть вдавати власну смерть. Але поступово у шкільній атмосфері починають з’являтися загрозливі нотки – один за одним зникають учні, від’їзд яких пояснюють “власним бажанням” або “станом здоров’я”, аж поки одну зі зниклих дівчат – Дафну – не знаходять у підвалі прикутою до середньовічного знаряддя тортур.

Усім зрозуміло, що над ними проводять якийсь психологічний експеримент. Тільки який саме та наскільки це може загрожувати їхньому життю – цю загадку доведеться розв’язувати студентам школи, аж поки не відкриється моторошна правда…

Роман Марини Соколян – серйозна заявка на масову літературу, написаний жваво й дотепно, стилізований під “конспекти” Ірми Коник (місцями, щоправда, трохи перевантажений цією конспективністю і “науковою” інформацією), тут є навіть висновки та рецензія наукового керівника. І найголовніше – тема, яку розглянуто у творі, – наскільки обман і містифікація стали легітимними в сучасному суспільстві та перетворилися з методів неетичних і засуджуваних на масово застосовувані та відкрито пропаговані. Тема надзвичайно актуальна як у контексті політичному, так і філософському.

Напишіть відгук