Автор: msokolyan

Я приклала вухо до полущеної стіни. Дихає… Надсадно, хрипко, мов невиліковно хворий. Але – ще живий. Цей старий театр іще борсався – чути було шурхітливе зітхання подертих куліс, стогін протягу в читати далі

Коли він нарешті дістався Хону, сонце вже сідало, вкладаючись на схили Альбійських гір, мов стомлений заволока – на свою шкарубку подушку. Барт і сам мріяв якнайшвидше потрапити у ліжко, пірнути під читати далі

Дощ скрадається навшпиньки, тихенько дрібочучи покрівлями, аби не сполохати кам’яних химер, що сонно тьмяніють проти нічної сині. Вологий полиск замкненого в ліхтарях світла іскрить на гострих хребтах дахів, і, не втримавшись читати далі

Єресіологи, ймовірно, будуть його згадувати; образ Сина, уже, здавалось би, вичерпаний, він збагатив новими рисами – зла і злощастя. Х. Л. Борхес Ясна зірка перекреслила небосхил, і я знав, що за читати далі

SICINNIUM [1] Вельмишановні гості славного міста Дракува… От холєра ясна, куди ви попнулися? Ану станьте купкою, кажу вам! Всім чути? Ну, давайте ще раз. Шановні гості нашого міста! Сьогодні ми з читати далі