Марина Соколян: Достукатись до Херему

“Сумно”, Дмитро Шульга
31.05.2008

Перш за все хочу поскаржитися на те, що сучасні українські молоді письменники чомусь не дуже прагнуть, аби їхні книги читало якомога більше людей. Справа навіть не у тиражах і не у тому, що вітчизняну книгу важкувато нині знайти на полицях книжкових магазинів (якщо останні взагалі є у Вашому населеному пункті). А у тому, що деяким сучасним літераторам властиве унікальне вміння відвернути потенційного читача буквально з перших сторінок книги.

Ясна річ, ми пам’ятаємо, що ще з давніх часів відомо, що українці довго запрягають, але швидко їдуть. Проте не хочеться, аби це народне прислів’я можна було застосувати до літературного твору.

От, наприклад, Марина Соколян у повісті «Херем» , як на мене, «запрягає» занадто довго. Поки в дебюті книги розберешся, що таке, скажімо, Шеол і Херем або ким доводиться Алука Нічній Нареченій – тебе кілька разів встигає добряче схилити до сну. Проте, з іншого боку, неінтригуючий початок є чи не єдине, що можна закинути «Херему». Ось тільки за наявності подібного зачину певна частина читачів ризикує все ж таки на ньому і зупинитися, таким чином позбавивши себе, на жаль, задоволення від читання цікавої за композиційним наповненням та за ідейним вирішенням повісті.

Сама назва «Херем» відсилає нас до Тори, де це слово має значення предмету, який заборонений для використання або навіть доторкання. Причому заборонений або через вищу ступінь неприйняття для Бога, або, навпаки, через виняткову священність. І використовуючи подвійність трактування цього поняття Марина Соколян і вибудовує власну варіацію сказання про Божого Сина, котрого Бог-Отець відсилає порятувати світ, відділивши світло від темряви та встановивши між ними правічний гармонійний зв’язок.

До того ж, на радість читачу, авторка не надто заглиблюється у хащі багатозначності євангельської символіки. Тому кожен, хто все ж візьме до рук цю книгу, матиме всі шанси бути неабияк втішеним, що його читацького досвіду вистачає, аби без особливих труднощів розпізнати у тексті щедро розсипані, і не тільки біблійні алюзії.

Напишіть відгук