Марина Соколян матеріалізувала душу

Сумно?Ком, Марися Рудська
30.11.2008

Книги Марини Соколян щоразу інакші. Цього разу це «Новендіалія» – фантастичний роман. Книга вийшла в видавництві «Факт», у серії «Поза фокусом». Роман відповідає гаслу серії – «Насправді все інакше».

Фантастика Марини Соколян двобічна. З одного боку це розважальна література: яскраві герої, динамічний сюжет, повсюдна присутність інтриги в тексті. З іншого боку – філософський роман. Актуальні проблеми реального життя переносяться на іншу модель світобудови таким чином, що вони стають очевидними.

Не одне покоління філософів роздумувало над питанням існування душі. На сторінках «Новендіалії» душа людини матеріалізувалася і отримала візуальну форму – метафоричний вогонь в грудях людини може не лише палати, але й загасати… Й це згасання є основним джерелом проблем.

У романі йдеться про нетиповий правоохоронний орган – Нічний магістрат, який наглядає за порядком на нічних вулицях міста Дракува. Попри те, що роман фантастичного змісту, магістратівці вдалися авторці досить реалістично. Вони мають свої недоліки, слабкості й  сильності, дивацтва, звички. Персонажі поводяться по-справжньому: нервуються, лякаються, пиячать, втомлюються, жартують, гніваються, радіють. Авторка добре виписує характери, а разом з тим особливості мови персонажів.

У «Новендіалії» є власна географія. Події розвиваються у глибоко просяклому середньовіччям місті Дракуві. Сюжет пересипаний розділами «Sicinnium» (це латинське слово означає «поховальний танок, що виконувався під час давньоримської поховальної ходи», як повідомляє нам у примітці авторка). У таких розділах балакучий екскурсовод, чия особистість добру частину роману залишається нез’ясованою, водить туристів містом та розповідає різноманітні легенди, оповідки та побрехеньки. Читач мандрує поруч, і в результаті Дракув постає не гербарієм із сухих назв вулиць та площ, а живою істотою зі своєю історією та характером. Та що там місто, навіть у такого а-ля поліцейського закладу, як Нічний Магістрат, крім звітів, зброї, чергувань є своя прадавня історія.

Читач цілком опиняється в середньовічній атмосфері: це і геграфія, що рельєфно проступає крізь сюжет; і латинські вирази, що постійно лунають з вуст магістерців й інших дійових осіб; це і кав’ярні, й одяг, та тисячі інших дрібниць якими просякнуті сторінки роману.

Текст Марини Соколян діє, як добре налаштований механізм. Кожна його деталь на своєму місці.

«Новендіалію» можна віднести до якісної літератури. Звісно, світову популярність у зв’язку з цим важко гарантувати, але книга прийдеться до смаку поціновувачам фантастики та любителям легкої філософської прози. Як казала Марина Соколян в інтерв’ю Сумно?Кому: «Успіх у своїй невеличкій ніші – це також успіх».

Напишіть відгук