В одному автор «Розпусної епохи» був правий (1). А власне, у своєму висновку про те, що ностальгія за тими чудовими часами, коли можна було безкарно хапати жінок за всяке, посприяла тому, що американці вибрали Трампа.
На тему мачізму і токсичної гіпермаскулінності зазначеного є чимало досліджень (рекомендую статтю, яка містить купу корисних посилань). Зокрема, дослідження Penn State University стверджує, що між схваленням агресивної маскулінності та підтримкою Трампа є прямий зв’язок.
Щоправда, в останній виборчій кампанії фігурант старався не зосереджуватися на жіночих темах, зокрема на темі абортів, оскільки розумів, що в цьому питанні позиції демократів сильніші. Перед ним стояло суто практичне завдання – розширити свою підтримку серед жіночого електорату. І намагаючись це зробити, він навіть трохи відійшов від своїх звичних хамських ескапад, позиціонуючи себе як «захисника жінок». Він, зокрема, обіцяв, що захищатиме сердешних від мігрантів та «іноземних країн, які хочуть закидати нас ракетами». Ну і потім додав, що захищатиме жінок незалежно від того, хочуть вони цього чи ні.
Світлі голови, звичайно, розуміли, до чого все йде. Зокрема, історикиня Kristin Kobes Du Mez писала про те, що агресивна маскулінність сприяє розвитку політичної дисфункції. «Войовничість, – пише вона, – є основою ідентичності Трампа. А войовничість вимагає ворогів, як зовнішніх, так і внутрішніх; тоді як компроміс виглядає ознакою слабкості».
Danielle Kurtzleben, кореспондентка NPR, зауважує, що необхідність виглядати крутим вимагає від президента не просто не погоджуватися з іншими, але демонізувати опонента. Це веде до поляризації, за якою втрачається всяке розуміння суспільного добра і добра взагалі.
Не можна сказати, що ресентимент чоловіків, які вважають себе «ущемленими» жіночими вимогами поваги до себе, став найважливішим фактором в обранні Трампа. Все ж таки, на прешому місці – невдоволення виборців економічними негараздами. Так, за даними Edison Research, за Трампа проголосували 79% виборців, які визначили економічні питання основною проблемою (за Гарріс – 20%).
Втім, можна сміливо стверджувати, що значну роль зіграла Трампова войовничість, хамство та епатаж, зокрема, його скотське ставлення до жінок. Мабуть, існує певний прошарок виборців, які радо ідентифікують себе з автором гасла «Grab them by the p***y».
Сьогодні ми бачимо, яку ціну платить суспільство за цю вакханалію, і мова не лише про Штати, і не лише про жінок. Ми бачимо, що токсичний мачізм є явним передвісником фашизму. Однак від суспільства на загал (усе іще) залежить, чи дозволить воно розквітнути цим потворним паросткам.
P.S. Звернула увагу, що сьогодні – якраз тематична дата. Ну що ж.
(1). Йдеться про колонку Ю. Винничука “Була колись розпусна епоха”, яка викликала значний суспільний резонанс.