“Книжник-Review”, Кіра Кірошка
Серпень, 2006
Вони шукають зорі вдень, прагнучи бачити сонце вночі; вони живуть недосяжним, а оволодівши ним, починають клясти себе за те, що дістали змогу одержати бажане; х захоплює невідоме, небезпечне, непримиренне, а буденне штовхає у прірву нудьги; зони живуть смертю, помираючи життям. Вони – звичайні ззовні люди і єдине, що не дозволяє їх ототожнити з черговим перехожим – це безмежний духовний світ, сенсом Ч якого є просто ілюзія…
Тут ідеться зовсім не про тих, кого мучать гострі психічні розлади, не про індивідуумів у стані афекту – ідеться саме про той випадок, коли світ розуміють крізь призму фантазійного сприйняття, коли стан підвищеної емоційности можна схарактеризувати позначкою «нескінченність»: мова про творців мрій, для яких «неформальність» у всіх аспектах – це стиль життя. Це палке бажання щосекунди заново переживати пристрасть, біль; відчувати на смак, запах, звук атмосферу тріумфу – тобто виходити за межі та стандарти.
Марина Соколян насмілилася втрутитись у недозволене й поєднала такі небезпечні авантюрні компоненти, як мрія, ілюзія, магія, сни, талант, філософування – і написала романи Балада для Кривої Варги та Ковдра сновиди. Книги хоча й різняться концепційно, проте обидві – про те, що в сучасному світі вважається давно відмерлим, а проте активно діє: у «Баладі…» це так звана «побутова магія», а у складнішій «Ковдрі…» – гіпертрофована уява.
Так званий аналітичний мюзикл «Балада для Кривої Варги» – поле, на якому хаотично перемішані примхи і правила, магічні сили й духи природи. Декорації буття – полотно, мелодія, сцена, аркуш, а людина – тільки штрих, нота, слово. Й лише найсміливіші стають художниками, композиторами, сценаристами, письменниками… чужих життів. Солодкий смак ілюзії екзальтує сміливців, дає шанс втілити власні сили, але и вимагає за це плату… «Балада…» – роман для тих, хто відчуває власну винятковість та не боїться стати Іншими. Хтось побачить тут лише казку про чарівне кохання, а хтось помітить і підтекст: чому гаснуть справжні зірки…
Останній роман Марини Соколян «Ковдра сновиди» – також є простором, де най-відвертіші ілюзії спроможні оживати. Проте, тут сюжет грунтується на міфічних засадах, де герої – боги, а плацдарм дії – вигадані країни, острови. Золотосяйний Айну, богиня доброї долі Тахея Елеус, бог-коваль Йог-де, богиня мудрості Сефес взаємодіють на теренах Старої Епохи, куди прокрадається художник Варт Анатолій, ще один творець ілюзій. Слід звернути увагу на підзаголовок книжки: «Виправдання безладу»: «На думку Марини Соколян, хаос ніде не зник із-під насипів заборон, вантажу моралі та наліпок «табу». Часом він стукає у двері свідомости, й часом йому відкривають», – пише про «Ковдру сновиди» Іван Коло-мієць. Тож, цей роман виглядає на такий собі «путівник» країною снів, де живуть наші найсміливіші мрії.
«Балада для Кривої Варги» та «Ковдра сновиди» показують життя під новим ракурсом, стверджують, що протиставлення «боротьба за ілюзії/буденне існування» можна аналогізувати до станів «амок/кома». І кожному лишається обрати своє: чи то виважене крокування сірою тінню уздовж вузьких вуличок мегаполісу, – чи то стрибок непередбачуваної Особистости в екстатичний вир творчих ілюзій.
